Підсушене зерно мололи на ручному млині і пекли "паляниці-рятівниці". Починаючи з цього дня, люди по селах активно готувалися до жнив: робили драбки для кіс, спеціальні граблі-стернячки для підбирання колосків. А ті, у кого не було власного поля, вирушали на заробітки. Якщо жнивували до Петра, то це віщувало тяжкий рік, скрутну і голодну зиму.

На Петра, казали, зозуля перестає кувати, а якщо кує — на погану прикмету. Перестає співати соловей, бо, мовляв, "На Петра літо ламається, осені вклоняється". Після цього дня листя поступово починає жовкнути, прив'ядати. Тому казали: "Петро з Павлом завітали — по листку в саду зірвали".

Селяни, повернувшись із церкви, пригощалися мандриками, пампушками, спеченими з пшеничного борошна, яєць і сиру. А дівчата потім ішли у поле, збирали маки та плели собі вінки.

З образами святих апостолів Петра і Павла пов'язано багато приказок, прикмет та повір'їв.

• Буває, що і на Петра ледве душа тепла.
• Петра честувати треба, бо не впустить до неба.
• Жнива на Петра — голод на Різдво.
• Кожен знає, що Петро зажинки починає.
• По Петрових днях плід стигне на очах.
• На Петра вода сама кипить у котлі, а по Петрах — по теплі.
• На Петра — колос, на Іллі — жнива.
• Петра і Павла честуй, а до жнив себе готуй.
• Петрівський хлібець — найдорожчий гостинець: варто вкусити — одним запахом ситий.
• Святий Петро вигріб з комори останнє добро.
• Як на Петра спека — на Різдво мороз.