У цей день по церквах святять квіти, мак, воду. Посвятивши, кладуть удома за образи і зберігають до весни.
 Навесні колись макове насіння розвівали по городу, "щоб мати городину всяку, як того маку". А сухі квіти дівчата вплітали собі у волосся на Благовіщеня, "щоб довге виростало і не випадало". Якщо ж несли освячувати дикий мак-«видюк», то потім його вживали як засіб для чарування. Вірили: якщо таким маком обсипати дім та садибу, то всі старання відьми, яка захоче проникнути туди, будуть даремними. Насінням свяченого маку обсипали також тіло померлого дводушника в труні та його могилу на цвинтарі, щоб "мак лічив, а не людям біду чинив". Маковія ще називають Спасом на воді, оскільки він багатьох рятує, хто вслухавшись заборони на купання після Іллі, потрапляє у серпневі вирви-водокруті. Спасівська вода вважається цілющою і хворі на пропасницю йшли у цей день до річок, обмивалися, сподіваючись на одужання. А у кожній хаті пекли всілякі пиріжки, рулети та коржики з маком, бо ж "Маковія — маїсом сіє", тому ще й поливали їх медовою ситою, змішаною з маком. Ця рослина була дуже популярною у наших пращурів. Нею милувалися на початку літа, коли розцвітали розкішні квітки, нею лікувалися від безсоння та неврозів, а ще — захищалися від лихого ока та недобрих намірів поганих людей. Це відома оберіжна рослина. Посвятіть його на Спаса і вживайте після тяжкого стресового дня. А також із захисною метою зранку та ввечері. Взагалі, освячені сіль, воду та мак потрібно вживати щодня. Ви станете сильними, здоровими й неуразливими до різних негативних енергій. Адже — що ти їси, те в тобі. Не ігноруйте під час приготування їжі перець та часник — це теж енергетично сильні приправи, яких боїться нечисть. Освячені на Спаса букети слід тримати в кімнатах — це могутні обереги. Освятивши наступного року новий букет, старий не викидайте на сміття, а спаліть або віддайте до церкви, щоб це зробили там. Щоб уберегти себе від поганих людей, потрібно перехрестити вхідні двері оселі і попросити: "Боже, поблагослови кожного, хто ввійде сюди!" Після цього дехто перестане до вас навідуватися, залишаться лише ті, хто приходить до вас із добром.
|