Казали, що до цього дня дощ ходить "зі своїм вітром", куди заманеться, а після Іллі — вже тільки за вітром.

А хмари, навпаки, до Іллі — за вітром, по Іллі — проти вітру. На цей день припадають "горобині ночі", коли Ілля так гримає та блискає, що "аж потята заснути не можуть". А блискає Ілля тому, що, за повір'ям, ганяється за нечистим, котрий ховається у хмарах.

 

Після Іллі починали сіяти озимі культури. Нерідко посіви співпадали з обжинками. Закінчувався сінокіс, бо "як не покосиш до Іллі — трави всохнуть на стеблі"; "До Іллі сіно й під корчем сохне, а після Іллі — і на корчі не хоче!"

 

Коли у цей день люди чули грім, то казали, що то "Ілля громами миче — у поля жати кличе!"; "Ілля на колісниці йде лічити копиці".

 

Це перше осіннє свято: "Прийшов Ілля — холодніє земля". І до обіду ще літо, а після обіду — вже осінь.

 

Не радили й купатися у водоймах: "Ілля жита покосив, а воду остудив"; "До Іллі купайся, а по Іллі — з рікою прощайся".

 

Існувало повір'я, що Ілля тому по небу блукає, що "своє свято шукає", а якби не знайшов до жнив — "увесь би світ дощами залив". І були роки, коли Ілля розводив сльоту й гною урожай у полях.

 

Придивлялися до Іллі й пасічники: "До Іллі ще добрі рої, а по Іллі — хоч повісь роя на гіллі. А господині збирали останні огірки, бо "після Іллі огірки вже гіркі".

 

Про це свято примовляли: "Ходить Ілля понад поля, носить пугу огняную, куди махне — озимина росте"; "Прийшов Ілля

— наробив гнилля";  "На Ілля добра хвиля".