Кажуть, у цей день сонце "грає". Бог благословляє землю і "всякеє дихання" в ній. Отож, прокидаються всякі гади, жаби, мурахи і в цей день виповзають із своїх зимових нір. Мусять, бо як не виповзуть, то, за повір'ям, їм доведеться бути там весь рік.

Господарі у цей день випускають на подвір'я всю живність, аби погуляла, подихала. Виганяли навіть кота та собаку, "щоб почули весну і думали самі про себе". Тваринам обов'язково давали полизати солі та напитися солоного пійла, "щоб худоба добре в хліві жувала і смак паші відчувала".

Господині освячували у церкві насіння перед тим, як висівати його у грунт. Дехто навіть до сходу сонця виходив на город, готував там грядку та сіяв ранню капусту, вірячи, що насіння зійде, як "вранішнє сонце" і качани будуть великими, як сонце. Деякі господині ще затемна брали віника та тричі обмітали ними навколо хати, щоб гади та ящірки і "всяка повзуча гидота" до хати не лізла.

Дуже чекали на Благовіщення дівчата, які мріяли вийти заміж. Цього дня вони йшли до березового гаю, трясли там березу, зривали з неї сережки і несли додому. Ті сережки потім розтрушували по грядках з посівами капусти, сподіваючись, що виросте добра розсада, а вони, дівчата, повиходять заміж ще цього року.

У цей день віряни дуже суворо дотримуються заборон, боячись кари Божої Звичай колись забороняв:

• На  Благовіщення і птаха гнізда не в'є.
• Брати до рук курячі яйця, бо тоді їх весь рік не вистачатиме.
• Брати яйця з-під курей, качок, гусей, бо перестануть нестися.
• Садити квочку, бо курчата не вилупляться. Класти під квочку "благовіщенське яйце" (знесене у цей день), бо курча, якщо вилупиться, буде калікою.
• Стригти овець, бо перестануть доїтися і не буде у них рости шерсть.
• Уперше виганяти череду чи отару на пашу, бо спіткає нещастя: худоба копита чи роги поламає, захворіє чи на неї нападе хижак.
• Створювати череду чи мішати отари, переганяти їх на інші пасовища, бо розгубляться, заблукають, зірвуться в провалля тощо.
• Вирушати з худобою на ярмарок чи ще кудись, бо не буде вдачі.
• Вівчарі не повинні нічого виносити з колиби чи заносити туди, бо прилізе всякий повзучий гад, а ще відьми, упирі та інші нечисті сили.
• Давати з хати яйця чи будь-що молочне, бо вовки розірвуть тварину, а яструб переловить усіх курчат.
• Торкатися руками насіння буряка, бо вирвете не солодкий корінь, а гіркий.
• Пиляти, рубати дрова, колоти, бо руки віднімуться,  всохнуть.
• Ходити по толоці (пасовищі) з палицею в руках, і не дай Боже, розмахувати нею! Бо хто не послухається — накличе на себе якесь зло (укус гадюки тощо).

Бджолярі виставляли цього дня вулики на пасіку, якщо не зробили це на Теплого Олексія. Але пасічник намагався не переступати межі свого господарства, щоб бджолині рої не втікали, та низько сідали. А ще клав біля вулика грудку солі, щоб бджоли мали чим "оскому збити" та пильнували, щоб її хто не вкрав, бо то погана прикмета: заслабнуть бджоли.

Після богослужіння дівчата та хлопці виходили на церковний двір чи йшли у поле та водили танки. Найулюбленішим був "Кривий танець". "Кривий" — бо танцювали ланцюжком між вербових гілочок, устромлених у землю зигзагоподібно. Досі молодь піснями та танцями тільки просила, закликала весну в гості, а тепер весна вже прийшла і молодь ніби кланялася їй: "Гостинно просимо!"

А в церкві святили проскури. Їх берегли вдома за святими образами, вважаючи чарівними. Подекуди товкли на порох, змішували з землею та посівали чи закопували у чотирьох кутках поля, щоб "хмара город не минала і град посіви на побив". Хворим же давали тієї проскури як лікувальний засіб.

Дівчата, котрі мали ластовиння чи бородавки і мріяли позбутися їх, йшли у цей день удосвіта шукати залишків снігу по ярах. Знайшовши, вмивалися тим снігом, примовляючи: "Як сей сніг скоро щезне, так би з мене бородавки (ластовиння) щезли!"

Все живе цього дня відпочиває та святкує. Якщо на Благовіщення хтось почне будівництво хати — не зазнає радощів, бо, за повір'ям, навіть пташина в цей день гнізда не в'є, за винятком горобця. Якби котрась наважилася — Бог відібрав би у неї крила, і вона лише скакала б по землі. Але це побачити можуть лише відьми, адже на Благовіщення вони не літають на мітлі, а сидять удома та за всіма стежать.

Існує легенда, ніби колись зозуля наважилася будувати собі гніздо на Благовіщення, та була покарана. Відтоді вона взагалі не має гнізда, а живе бездомною мандрівницею, відкладаючи яйця до чужих гнізд.

Колись притримувалися думки, ніби тварини, рослини, навіть люди, що народилися на Благовіщення, ростуть дуже погано і часто хворіють.

Наступного дня після свята починалася масова сівба, уперше виганяли худобу на пашу.

• Хто на Благовіщення знайшов ряст чи сон-траву, первоцвіт, радили зірвати, кинути під ноги, потоптатися, примовляючи: "Дай, Боже, діждати і на той рік топтати!"
• Якщо рибалка упіймав рибину на Благовіщення — цілий рік йому буде щастити на улов. А впіймана того дня риба вважалась магічною. Її засушували і вживали з різною метою. Наприклад, пасічник підсипав порошку з риб'ячої голови до кормового меду, додавав крихту потерті мурашок та гіркого перцю, щоб бджоли були "зубасті, як щука, робочі, як мурашка, і сердиті, як перець".
  

Було багато благовіщенських приказок, прикмет та спостережень.

• До Благовіщення земля спочиває, сил набирає.
• До Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
• По Благовіщенню птахи вже гнізда не в'ють, а яйця несуть.
• Скільки до Благовіщення зорати, стільки після Благовіщення чекати.
• Хоч на Благовіщення земля ще гола, та зиму поборола.
• Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень.
• Якщо на Благовіщення у полях ще сніг — літо буде неврожайним.
• Якщо на Благовіщення мороз — добре вродять огірки, а якщо вранці туман — на можливу повінь.
• Якщо на Благовіщення дощ — буде добрий врожай на жито, якщо гроза — на тепле літо і врожай бобових, зокрема, гороху, якщо мороз — на врожай грибів груздів та гірчаків, як мокро — взагалі рік буде врожайним на гриби.
• Якщо на Благовіщення сніг ще затримався на дахах хат, то він і на Терентія (23 квітня) ще буде лежати в полях.