Цей період триває від свята Івана Купала до свята Петра і Павла — трохи більше тижня. Але це був найскрутніший період у житті селян, коли старого хліба вже нема, а нового ще нема, бо він лише стигне на стеблі.

Саме цей час мався на увазі, коли казали: "Помер між двома хлібами..." Не один неборак так і не дожив, не дочекався нового врожаю. Отож, треба було якось "переднювати", перечекати ті дні, коли "зерно в колосках молочком налилося, та ще не запалилося". Усього кілька днів, адже влітку "плід стигне на очах". Хліба починають половіти, тому й приповідали: "Якщо на Йвандень колосочки лише набирають зернисті голосочки, то на Петра — колосся, як русяве волосся". І господарі щиро раділи: "Раз половіє — про піч мріє".

Характерним для Петрівських переднівок був обряд "обдивляння невісток". Малися на увазі ті, що повиходили заміж на зимові М'ясниці. Матері та сусідки пильно приглядалися, котра вже "при надії", а котра — ще ні. Перших оберігали, а других доброзичливо втішали: "Бог дасть, скрута вляжеться, і у тебе зав'яжеться". Чи жартома примовляли: "Ти в тому не винна, що перина була зимна. Прийдуть Петра — буде постіль тепла!"

Коли мова заходила про переднівки, то зауважували:

• Аби лише переднівки пережити, а по Петрах — селянин вже ситий.
• Переднівки пару днів, а здається — рік не їв.
• Переднівки — початок літа, тому пусті корита.
• Прийшли переднівки — без хліба домівки.